Lockheed Hudson

Lockheed Hudson
Lockheed Hudson
Призначення:	легкий бомбардувальник/літак-розвідник далекої дії
Перший політ:	10 грудня 1938
Прийнятий на озброєння:	1939
Знятий з озброєння:	1965
Період використання:	1941—1945
Розробник:	Lockheed Corporation
Виробник:	Локхід (Бербанк, Каліфорнія)
Всього збудовано:	2 941
Конструктор:	Кларенс Джонсон
Екіпаж:	6 осіб
Максимальна швидкість (МШ):	397 км/год
Дальність польоту:	3 150 км
Бойова стеля:	7 470 м
Швидкопідйомність:	6,2 м/с
Довжина:	13,51 м
Висота:	3,62 м
Розмах крила:	19,96 м
Площа крила:	51,5 м²
Споряджений:	7 930 кг
Двигуни:	2 × 9-циліндрових радіальних двигуни Wright R-1820 Cyclone
Тяга (потужність):	1 100 к.с. (820 кВт) кожний
Підвісне озброєння:	340 кг авіаційних або глибинних бомб
Кулеметне озброєння:	2 × .303-дюймових (7,7-мм) авіаційні кулемети Browning М1919 в дорсальній установці 2 × .303-дюймових кулемети Browning М1919 в носовій частині
Lockheed Hudson у Вікісховищі

Локхід Хадсон (англ. Lockheed Hudson), також A-28/A-29/AT-18 — американський військовий літак далекої дії, як використовувався переважно як легкий бомбардувальник або як літак-розвідник. Літак був спроектований та побудований відомою американською авіабудівною компанією Lockheed Corporation перед початком Другої світової війни на замовлення Великої Британії. Використовувався ВПС деяких країн, у першу чергу Великої Британії і країн Британської співдружності. Літак пройшов крізь усю світову війну і іноді виконував функції військово-транспортного та навчального літака, а також залучався для закидання агентів західних союзників на територію окупованої Франції. Канадські ПС широко застосовували надійний літак у боротьби з німецькими підводними човнами.